Главная

Статьи

За оцінками ООН, в 2016 році 4 мільярди чоловік, або 54,5% населення світу, проживали у міських поселеннях

Для цитування: Щербакова Е.М. Міське і сільське населення світу, 2016 // Демоскоп Weekly. 2016. № 699-700. URL: http://demoscope.ru/weekly/
2016/0699 / barom01.php

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями:

Поділіться з друзями:

Рубрику веде кандидат економічних наук Катерина Щербакова

За оцінками ООН, в 2016 році 4 мільярди чоловік, або 54,5% населення світу, проживали у міських поселеннях

За оцінкою ООН, чисельність міського населення світу на середину 2016 року сягнула 4 мільярдів чоловік, або 54,5% від загальної чисельності населення.

В середині минулого століття міське населення світу налічувало 746 мільйонів чоловік, а сільське - 1779 мільйонів чоловік, або в 2,4 рази більше. Населення світу було переважно сільським: в сільських поселеннях проживало близько 70% населення світу, в міських поселеннях - 30% (рис. 1).

Швидка урбанізація світу привела до того, що в 2007 році була подолана історична віха - вперше за всю історію людства чисельність міського населення перевершила чисельність сільського населення (3345 проти Величина: 3328 мільйонів чоловік). У наступні роки міське населення продовжувало зростати випереджаючими темпами. У порівнянні з 1950 роком, чисельність міського населення світу збільшилася в 5,4 рази, а сільського - в 1,9 рази.

У майбутні роки міське населення продовжить зростати, а сільське населення, не досягнувши значення 3,4 мільярда чоловік (найбільше значення - 3380 мільйонів чоловік - у 2022 році), почне потроху скорочуватися в другому десятилітті поточного століття. В результаті, в перспективі все більша частина населення планети представлена ​​жителями міських територій.

За середнім варіантом прогнозу чисельності населення світу очікується, що до 2030 року, до якого світова спільнота намітило досягти прийняті в 2015 році Цілі сталого розвитку [10] , Міське населення світу збільшиться ще на мільярд чоловік, або на 25% - до 5,1 мільярда. Таким чином, воно досягне того ж розміру, що населення світу (міське і сільське) у 1988 році.

Малюнок 1. Чисельність міського та сільського населення світу, 1950-2050 роки, мільярдів людей

Джерело: United Nations, Department of Economic and Social Affairs, Population Division (2014 року). World Urbanization Prospects: The 2014 Revision, CD-ROM Edition. POP / DB / WUP / Rev.2014 / 1 / F19-F20. File 19: Annual Urban Population at Mid-Year by Major Area, Region and Country, 1950-2050 (thousands). File 20: Annual Rural Population at Mid-Year by Major Area, Region and Country, 1950-2050 (thousands).

Темпи приросту міського населення світу поступово сповільнюються. У період з 1965 по 1990 рік воно збільшувалося в середньому на 2,6% на рік, а в 1950-ті роки - більш ніж на 3% на рік. Починаючи з 1990-х років темпи приросту міського населення стали знижуватися, склавши в 2014-2015 роки 2,0% в рік, а в 2016-2018 роки - 1,9%. За прогнозними розрахунками, в подальшому темпи приросту міського населення світу продовжать скорочуватися - до 1,4% в рік в 2029-2031 роки (рис. 1).

Стійке зростання міського населення буде поєднуватися зі скороченням сільського населення, починаючи з 2023 року. Спочатку спад сільського населення буде незначною, близькою до нульового рівня, але в середині століття може посилитися до 0,4% в рік.

Спочатку спад сільського населення буде незначною, близькою до нульового рівня, але в середині століття може посилитися до 0,4% в рік

Малюнок 2. Приріст чисельності міського та сільського населення світу, 1950-2050 роки,% в рік

Джерело: United Nations, Department of Economic and Social Affairs, Population Division (2014 року). World Urbanization Prospects: The 2014 Revision, CD-ROM Edition. POP / DB / WUP / Rev.2014 / 1 / F19-F20. File 19: Annual Urban Population at Mid-Year by Major Area, Region and Country, 1950-2050 (thousands). File 20: Annual Rural Population at Mid-Year by Major Area, Region and Country, 1950-2050 (thousands).

Частка міського населення в загальній чисельності населення світу стійко підвищується. Якщо в 1950 році вона становила 29,6%, а в 2007 році - 50,1%, то до 2016 року вона піднялася до 54,5%, а до 2030 року, як очікується, підвищиться до 60,0% (рис. 3).

Темпи урбанізації (приріст частки міського населення), схильні до помітних змін з різного поєднання темпів зростання міського та сільського населення, в довготривалій перспективі знижуються. Якщо в середині 1950-х років вони досягали 1,4% в рік, на початку 1980-х років і в 2002-2005 роки - 1,1% на рік, то до 2016 року знизилися до 0,8%, а до 2030 році, за прогнозом, опустяться до 0,6% в рік.

Малюнок 3. Частка міського населення (% від загальної чисельності населення) і темпи урбанізації (приріст частки міського населення,% в рік), світ в цілому, 1950-2050 роки

Джерело: United Nations, Department of Economic and Social Affairs, Population Division (2014 року). World Urbanization Prospects: The 2014 Revision, CD-ROM Edition. POP / DB / WUP / Rev.2014 / 1 / F19, F21. File 19: Annual Urban Population at Mid-Year by Major Area, Region and Country, 1950-2050 (thousands). File 21: Annual Percentage of Population at Mid-Year Residing in Urban Areas by Major Area, Region and Country, 1950-2050.

Абсолютна і відносна чисельність міського населення істотно різниться по регіонах і групам країн світу.

За оцінкою на середину 2016 року, в міських поселеннях розвинених країн) [11] проживало близько мільярда людей, а в міських поселеннях країн, що розвиваються - 3 мільярди чоловік, включаючи 0,3 мільярда чоловік в найменш розвинених країнах світу (рис. 4). Таким чином, міське населення розвинених країн становить 24,6% міського населення світу, а міське населення країн, що розвиваються - 75,4%, в тому числі 7,6% - в найменш розвинених країнах світу. До 2030 року частка міського населення розвинених країн може знизитися до 20,8%, а частка міського населення найменш розвинених країн може підвищитися до 10,0%.

Відзначимо, що ще відносно недавно городяни з розвинених країн представляли більшу частину городян світу (більше 50% до 1970 року, близько 60% в середині минулого століття).

Малюнок 4. Чисельність міського населення за основними групами країн світу, 1950-2050, мільярдів людей

* Без найменш розвинених країн

Джерело: United Nations, Department of Economic and Social Affairs, Population Division (2014 року). World Urbanization Prospects: The 2014 Revision, CD-ROM Edition. POP / DB / WUP / Rev.2014 / 1 / F19. File 19: Annual Urban Population at Mid-Year by Major Area, Region and Country, 1950-2050 (thousands).

Більше половини міського населення світу проживає в Азії - 2,2 мільярда чоловік, або 53,6% в 2016 році (рис. 5). Міське населення Європи складає 13,6% (549 млн чоловік), Латинської Америки - 12,6% (510 мільйонів чоловік), Африки - 12,1% (488 мільйонів чоловік). Міське населення Північної Америки становить 7,4% (298 мільйонів чоловік), Океанії - 0,7% (28 мільйонів чоловік).

До 2030 року міське населення світу збільшиться, за оцінками ООН, на 1024 мільйона чоловік. Практично весь очікуваний приріст (97%) буде сконцентрований в країнах, що розвиваються країн, сукупне населення яких збільшиться на 961 мільйон чоловік, або на 32%. Чисельність міського населення розвинених країн збільшиться на 63 мільйони чоловік, або на 6,3%.

Майже 86% приросту міського населення світу за 2016-2030 роки припаде на Азію (58%) і Африки (28%), 8% - на Латинську Америку, 4% - на Північну Америку, 2% - на Європу, 0,5% - на Океанію.

Майже 86% приросту міського населення світу за 2016-2030 роки припаде на Азію (58%) і Африки (28%), 8% - на Латинську Америку, 4% - на Північну Америку, 2% - на Європу, 0,5% - на Океанію

Малюнок 5. Чисельність міського населення по основних географічних регіонах світу, 1950-2050 роки, мільярдів людей

Джерело: United Nations, Department of Economic and Social Affairs, Population Division (2014 року). World Urbanization Prospects: The 2014 Revision, CD-ROM Edition. POP / DB / WUP / Rev.2014 / 1 / F19. File 19: Annual Urban Population at Mid-Year by Major Area, Region and Country, 1950-2050 (thousands).

Найнижчий приріст міського населення відзначається в Європі. У 1996-2000 роки загальний коефіцієнт приросту знизився майже до нульової позначки (0,1% в цілому по регіону), оскільки в ряді європейських країн спостерігалася спад населення. У 2006-2009 роках приріст чисельності міського населення збільшився до 0,5% в рік, але потім відновилося зниження. У 2012-2021 роках воно складе 0,3% в рік, а до 2030 року знизиться до 0,2% в рік (рис. 6).

Поступове уповільнення зростання міського населення очікується і в інших регіонах світу, але зараз загальний приріст всюди, крім Європи, перевищує 1% в рік, складаючи по оцінці ООН 1,0% в Північній Америці, 1,4% в Океанії та Латинській Америці, 2 , 3% в Азії і 3,5% в Африці. Темпи приросту міського населення Північної і Латинської Америки, а також Океанії поступово зближуються, знижуючись, а в Азії і Африці залишаються вкрай високими.

До 2030 року зростання міського населення сповільниться у всіх регіонах. Незважаючи на очікуване зниження, в Африці він залишиться дуже високим (3,1% в рік). В Азії інтенсивність приросту міського населення знизиться до 1,3% в рік, приблизно такий же вона буде в Океанії (1,2%), трохи нижче в Латинській та Північній Америці (0,9).

В Азії інтенсивність приросту міського населення знизиться до 1,3% в рік, приблизно такий же вона буде в Океанії (1,2%), трохи нижче в Латинській та Північній Америці (0,9)

Малюнок 6. Приріст чисельності міського населення за основними регіонами світу, 1950-2050 роки,%

Джерело: United Nations, Department of Economic and Social Affairs, Population Division (2014 року). World Urbanization Prospects: The 2014 Revision, CD-ROM Edition. POP / DB / WUP / Rev.20114 / 1 / F19. File 19: Annual Urban Population at Mid-Year by Major Area, Region and Country, 1950-2050 (thousands).

Сільське населення світу в основному сконцентровано в Азії (67% в 2016 році) і Африці (21%). Число сільських жителів в Азії склало, за оцінкою на середину 2016 року, 2265 мільйонів чоловік, в Африці - 706 мільйонів чоловік (рис. 7). У Європі в сільських поселеннях проживає 195 мільйонів чоловік (5,8% сільського населення світу), в Латинській Америці - 127 мільйонів чоловік (3,8%), в Північній Америці - 66 мільйонів чоловік (2,0%), в Океанії - близько 12 мільйонів чоловік (0,3%).

У Європі, Північній і Латинській Америці, а також в Азії чисельність сільського населення скорочується, в Африці і Океанії продовжує досить швидко рости (рис. 8). До 2030 року сільське населення Азії знизиться до 2134 мільйонів чоловік, а її частка в сільському населенні світу - до 63%. Сільське населення Африки збільшиться до 864 мільйонів чоловік, а частка в сільському населенні світу - майже до 26%. В результаті, їх загальна частка в цілому залишиться високою - близько 90%.

Частка Європи в сільському населенні світу знизиться до 5% у 2030 році (169 мільйонів чоловік), Латинської Америки - до 3,6% (122 мільйони чоловік). Частка сільського населення Північної Америки залишиться практично незмінною - 1,9% (64 мільйони чоловік) а частка сільського населення Океанії незначно збільшиться - до 0,4% (майже 14 мільйонів чоловік).

Частка сільського населення Північної Америки залишиться практично незмінною - 1,9% (64 мільйони чоловік) а частка сільського населення Океанії незначно збільшиться - до 0,4% (майже 14 мільйонів чоловік)

Малюнок 7. Чисельність сільського населення по основних географічних регіонах світу, 1950-2050 роки, мільярдів людей

Джерело: United Nations, Department of Economic and Social Affairs, Population Division (2014 року). World Urbanization Prospects: The 2014 Revision, CD-ROM Edition. POP / DB / WUP / Rev.2014 / 1 / F20. File 20: Annual Rural Population at Mid-Year by Major Area, Region and Country, 1950-2050 (thousands).

Сільське населення Європи скорочується протягом усього періоду спостереження, хоча і з деякими відхиленнями від тренда (рис. 8). В кінці 1960-х років і в 1970-роки спад досягала 0,7-0,8% в рік, в 1990-і роки вона скоротилася до -0,2% у рік. До 2016 року інтенсивність спад посилилася до 0,7% в рік, а до 2030 року, можливо, складе 1,2% в рік.

У Північній Америці спад сільського населення відзначалася в 1964-1970 роках і більш інтенсивна (до -0,6% у рік) в 1991-2000 роки, але стала стійкою, за оцінками ООН, тільки починаючи з 2012 року. З середини 1990-х років скорочується сільське населення Латинської Америки, а з 2002 року - сільське населення Азії. В даний час спад сільського населення Азії становить 0,3% на рік, Латинської Америки - 0,2%, Північної Америки - 0,1% на рік. До 2030 року очікується посилення спаду - до 0,5% в Азії, до 0,4% в Північній і Латинській Америці.

Інтенсивність зростання сільського населення Африки і Океанії сповільнюється, але до кінця прогнозного періоду, швидше за все, залишиться високою. У 2016 році вона становила, відповідно, 1,7% і 1,3%, а до 2030 року знизиться, за прогнозом ООН, до 1,3% і 0,9%.

У 2016 році вона становила, відповідно, 1,7% і 1,3%, а до 2030 року знизиться, за прогнозом ООН, до 1,3% і 0,9%

Малюнок 8. Приріст чисельності сільського населення за основними регіонами світу, 1950-2050 роки,%

Джерело: United Nations, Department of Economic and Social Affairs, Population Division (2014 року). World Urbanization Prospects: The 2014 Revision, CD-ROM Edition. POP / DB / WUP / Rev.20114 / 1 / F20. File 20: Annual Rural Population at Mid-Year by Major Area, Region and Country, 1950-2050 (thousands).

Історично процес урбанізації розпочався в більш розвинених країнах. Уже в середині минулого століття в міських поселеннях проживало більше половини населення цієї групи країн. Вище всього частка міського населення в 1950 році була в Північній Америці (64%), трохи нижче в Океанії (62) і помітно нижче в Європі (52%). Урбанізація в цих регіонах тривала і в наступні десятиліття, і частка міського населення продовжувала зростати (рис. 9). Тільки в Океанії вона, досягнувши майже 72% в середині 1970-х років, стабілізувалася на цьому рівні і навіть дещо знизилася до початку 2000-х років.

У 2016 році найвищою була частка міського населення в Північній Америці (81,8%). Трохи нижче вона в Латинській Америці (80,1%), помітно нижче в Європі (73,8%) і Океанії (70,8%).

В Азії та Африці поки переважає сільське населення, незважаючи на стійкий і швидке зростання частки міського населення. В Азії частка міського населення вже впритул наблизилася до знаменної половині (48,8% у 2016 році), в Африці вона становить 40,9%.

До 2030 року частка міського населення зросте у всіх регіонах світу. Переважання сільського населення збережеться тільки в Африці, але і там частка міських жителів перевищить 47%. У Північній Америці вона перевищить 84%, в Латинській Америці - 83%, в Європі - 77%, в Океанії складе 71,3%, а в Азії - 56,3%.

Малюнок 9. Частка міського населення по основних географічних регіонах світу, 1950-2050 роки,% від загальної чисельності населення

Джерело: United Nations, Department of Economic and Social Affairs, Population Division (2014 року). World Urbanization Prospects: The 2014 Revision, CD-ROM Edition. POP / DB / WUP / Rev.2014 / 1 / F21.

Зростання міського населення складається в результаті дії трьох факторів:

  • природного приросту (перевищення кількості народжених над числом померлих на міських територіях),
  • міграційного приросту (перевищення числа прибулих на міські території над числом вибулих з них, зазвичай за рахунок міграції з села в місто),
  • приросту за рахунок розширення міських територій в результаті приєднання колишніх сільських земель або перетворення сільських поселень в міські.

Оцінити внесок окремих чинників зростання можна за допомогою методу співвідношення дожиття за даними послідовних переписів населення (Census Survival Ratio Method), порівнюючи дані про чисельність міського і всього населення за статтю та віком. Таким чином можна оцінити внесок природного приросту, з одного боку, і міграційного приросту і приросту за рахунок адміністративних перетворень, з іншого боку. Проведені дослідження на основі наявних даних за 1960-1990-і роки [12] показали, що в країнах, що розвиваються провідним фактором зростання міського населення є природний приріст, який забезпечує близько 60% загального приросту [13] . Однак його роль різниться в часі і по країнах. У Латинській Америці та Африці внесок природного приросту в зростання міського населення збільшувався в часі, в Азії знижувався. У таких країнах, як Вірменія, Індонезія, Непал і Таїланд він знизився наполовину за останні кілька десятиліть. Знизився він за рахунок зростання ролі міграції з села в місто або за рахунок більш активної державної політики адміністративних перетворень, встановити неможливо за допомогою даного методу. Але, в цілому, провідна роль високого природного приросту очевидна: в Африці воно забезпечив 65% загального приросту міського населення в 1990-і роки, в Азії - 51%, в Латинській Америці - 69%.

Поєднаний аналіз даних переписів і інших детальних даних Національної статистичної служби Таїланду показав, що міське населення країни в період з 1980 по 1990 рік зростала за рахунок усіх факторів: природного приросту (46,4%), чистої міграції (25,1%), розширення меж міських поселень (14,3%) і перетворень сільських поселень в міські (14,2%).

Однак, з огляду на часті зміни у визначенні міських територій, експерти ООН застерігають від простих зіставлень рівня урбанізації, щоб відокремити вплив фундаментальних соціально-економічних трансформацій від політичних рішень.

[10] United Nations. 2015. A / RES / 70/1 - Transforming our world: the 2030 Agenda for Sustainable Development.- www.sustainabledevelopment.un.org
[11] Поняття "розвиненіші" і "менш розвинені регіони" використовуються експертами ООН лише для статистичних цілей, не завжди відображаючи оцінку рівня, досягнутого тією чи іншою країною або регіоном в процесі розвитку. "Більш розвинені регіони" включають Австралію і Нову Зеландію, Європу (включно з Російською Федерацією), Північну Америку і Японію. Всі інші регіони, відповідно до конвенції ООН, віднесені до "менш розвиненим" ( "що розвивається", за попередньою термінології, на противагу "розвиненим" країнам). Серед менш розвинених регіонів виділяється група "найменш розвинених", в яку входять 49 країн, з яких 34 розташовані в Африці (Ангола, Бенін, Буркіна-Фасо, Бурунді, Гамбія, Гвінея, Гвінея-Бісау, Демократична Республіка Конго, Джібуті, Замбія, Коморські острови, Лесото, Ліберія, Мавританія, Мадагаскар, Малаві, Малі, Мозамбік, Нігер, Руанда, Сан-Томе і Прінсіпі, Сенегал, Сомалі, Судан, Сьєрра-Леоне, Танзанія, Того, Уганда, Центрально-Африканська Республіка, Чад, Екваторіальна Гвінея, Еритрея, Ефіопія, Південний Судан), 9 в Азії (Афганістан, Бангладе , Бутан, Ємен, Камбоджа, Лаос, М'янма, Непал, Тимор-Лешті), 5 в Океанії (Вануату, Кірібаті, Самоа, Соломонові острови, Тувалу) і 1 в Латинській Америці (Гаїті).
[12] United Nations (1980). Patterns of Urban and Rural Population Growth. New York: United Nations; United Nations (2001). The Components of Urban Growth in Developing Countries. New York: United Nations; Stecklov, G. (2008). The Components of Urban Growth in Developing Countries. Unpublished manuscript.
[13] United Nations, Department of Economic and Social Affairs, Population Division (2015). World Urbanization Prospects: The 2014 Revision. Final Report, pp. 23-24, box II.2. Sources of urban growth.