Главная

Статьи

Український бізнес дешевшає

, Ігор Конденко

Міжнародна юридична компанія CMS і належить британській видавничій групі Daily Mail - видання Euromoney Institutional Investor, що аналізують ділову активність в Центральній і Східній Європі, підвели підсумки 2017 року.

У звіті по злиттю і поглинанням (mergers and acquisitions, MA), які відображають процеси укрупнення бізнесу і капіталу, Україна посіла одне з останніх місць в регіоні.

За даними британських експертів, в минулому році український сектор MA показав 90 угод на загальну суму $ 491 млн. За своїм фінансовим результатом це можна порівняти з підсумками року в Словенії (34 угоди на $ 490 млн.), Словаччини (42 / $ 456 млн.) Або Чорногорії (12 / $ 412 млн.). Однак ці країни і за площею, і за чисельністю населення можна порівняти лише з окремими областями України.

І, звичайно ж, важко не помітити, що об'єкти поглинань в цих країнах принесли їх власникам в кілька разів більше грошей, ніж українські.

Так, в сусідній Словаччині в минулому році була закрита найбільша угода в історії Центральної та Східної Європи (ЦСЄ) на ринку логістики. Американська група Prologis продала за $ 165 млн. Китайської держкорпорації CNIC логістичний центр Prologis Park Galanta-Gan на заході країни, що включає 240 тис. Кв. м площ для зберігання класу «А». До складу комплексу також входять об'єкти, що будуються потужності з переробки промислових пластмас.

Японська корпорація Sharp за $ 85 млн. Отримала контроль над 56,7% акцій виробника LCD-телевізорів - Universal Media Corporation Slovakia, а корейська LG Group за $ 40 млн. Придбала 50,1% підприємства, що випускає автокомпоненти, - Composite Innovation International.

У Словенії французький виробник обладнання для кемпінгів - Trigano оцінив в $ 200 млн. Місцевого виробника автопричепів - Adria Mobile. А американський інвестиційний фонд Kohlberg Kravis Roberts Co. за $ 95 млн. викупив 100% місцевої філії Central European Media Enterprises (CME).

Але і це далеко не межа. Продаж 37% акцій чеського НПЗ Unipetrol польській групі PKN Orlen, мережі магазинів Zabka Polska - Європейському банку реконструкції та розвитку і британському фонду - CVC Capital Partners або ж поглинання Chariot Top Group (Нідерланди) 28 об'єктів нерухомості (переважно торгових центрів), виставлених на продаж Ares Management, AXA і Apollo-Rida принесли їх продавцям по $ 1млрд. в кожній угоді.

Минулий рік показав зрослий інтерес світових інвесторів до промислових підприємств і комерційної нерухомості в ЦСЄ. Загальний обсяг MA угод (всього їх нарахували 2113) склав $ 71,5 млрд. У грошовому вираженні - на 17% більше, ніж в 2016 р

Американські компанії стали найбільш активними зовнішніми інвесторами за кількістю угод - більше 90. Але китайські випередили їх за обсягом інвестицій в 2,5 рази за рахунок багатомільярдної покупки пакета «Роснефти».

Польща показала найбільшу активність на ринку первинного розміщення акцій на біржі (IPO). За рахунок розміщення цінних паперів своїх компаній місцеві підприємства зуміли залучити $ 1,8 млрд.

Угорщина показала більш ніж двократне зростання угод, що досяг $ 2,7 млрд. Активність тут проявили інвестори з ПАР, Китаю і сусідніх країн - Чехії і Польщі.

Втім, традиційно в регіоні ЦСЄ лідирують за вартістю російські компанії. У двадцятці найбільших угод - 12 пов'язані з російськими нафтогазовидобувними потужностями, об'єктами енергетики та інфраструктури.

Найбільш масштабна з них - це придбання китайської CEFC China Energy 14,2% акцій «Роснефти» за $ 7,5 млрд. Китайська компанія відноситься до приватного сектору і належить бізнесменові Е Цзяньмінь.

Незважаючи на що діють стосовно Росії міжнародні санкції, австрійська OMV в грудні минулого року закрила операцію з купівлі 25% акцій «Південно-російського родовища» в Західному Сибіру у спадкоємця Rurhgas - німецької компанії Uniper. Вартість пакета акцій оцінюється різними джерелами в $ 1,72-1,85 млрд.

Австрійські ЗМІ пишуть, що в OMV в захваті від низької собівартості видобутку, яка становить до $ 7 за барель.

Американська компанія Shlumberger влітку минулого року зробила другу за рахунком спробу купити 51% акцій найбільшої нафтосервісної компанії РФ - «Буровий компанії« Євразія », створеної на базі активів« Лукойлу ». Вартість операції оцінюється в $ 1,65 млрд.

Ще 16,1% акцій бурової компанії було продано фонду Китайсько-Євразійської економічної кооперації за $ 517 млн.

Українські придбання на цьому тлі виглядають не найпривабливішими. Найбільшою угодою минулого року, за даними CMS, стала покупка Kernel Holding Андрія Веревського 100% компанії «Українські аграрні інвестиції» (УАИ), яка орендує близько 190 тис. Га землі в 16 областях і яка має зерносховищ на 200 тис. Т зерна.

Британські джерела оцінили вартість УАИ менш ніж в $ 139 млн. Хоча кілька років тому засновник цього холдингу - новозеландський бізнесмен Стівен Дженнінгс і його партнери по «Ренесанс Партнерс» розраховували продати УАИ в кілька разів дорожче.

Ще одним придбанням Kernel в минулому році став рослинницької холдинг «Агроінвест Україна», що обробляє 27,5 тис. Га в 10 областях. Компанії належать елеватори на 170 тис. Т зерна. Сербський бізнесмен Міодраг Костич продав це господарство Андрію Веревському менш ніж за $ 40 млн.

Ще чотири угоди в українському топ-10 пов'язана з приватизацією System Capital Management Ріната Ахметова по 25% акцій в кожній з енергокомпаній - «Київенерго», «Дніпроенерго», «Дніпрообленерго» і «Західенерго». ДТЕК Ахметова раніше вже володіла великими частками цих компаній, а докупивши блокуючі пакети, закріпила за собою статус їх одноосібного контролера.

Виручка Фонду держмайна від угод на ринку енергетики не дотягувала до $ 100 млн. Для порівняння, в минулому році уряд Чорногорії викупило в розстрочку за $ 250 млн. 41,7% акцій національної електроенергетичної компанії Elektroprivreda Crne Gore, що належали італійській групі A2A.

Elektroprivreda Crne Gore є монополістом з виробництва та постачання енергії населенню Чорногорії. Однак все населення цієї країни становить трохи більше 600 тис. Чоловік.

Тим часом одне тільки ПАТ «Дніпрообленерго» має 1,5 млн. Побутових абонентів і 40 тис. Юридичних осіб - споживачів. Ще більше жителів проживає в столиці України, постачанням якої світлом і теплом займається «Київенерго».

Встановлені потужності двох основних гідро- і однієї теплової станції Elektroprivreda Crne Gore складають менше 2 ГВт. Це в чотири рази менше, ніж у «Дніпроенерго».

Таким чином, навіть неозброєним оком видно, що в порівнянні з енергетикою Чорногорії українська - явно недооцінена.

Виставивши на продаж міноритарні пакети акцій регіональних енергокомпаній, ФДМ розраховував на участь в приватизації іноземних учасників. Насправді, допоміг одному з найбагатших українців Ринату Ахметову завершити придбання контролю за генеруючими та розподільними компаніями в стратегічних для ДТЕК регіонах.

В цілому український ринок MA ще раз підтвердив відсутність інтересу до нашої країни з боку крупного міжнародного бізнесу. Єдина угода в топ-10 за участю заокеанських інвесторів - викуп за $ 34,6 млн. 10% акцій агрохолдингу «Астарта» канадської інвестиційної групою Fairfax Financial Holdings Limited.

Як уже писали «2000», раніше Fairfax вже викупив 10% акцій цього холдингу, мають звернення на Варшавській біржі і отримав опціон на довикуп акцій одного з акціонерів - Валерія Короткова. Після цього Fairfax контролюватиме понад третину статутного капіталу одного з найбільших виробників цукру в Україні.

Куди більш значущим трендом останніх років є вихід з України російського капіталу.

У минулому році харківський бізнесмен Олександр Ярославський став власником ГЗК «Суха балка», проданого йому EVRAZ Group. Британські експерти оцінили цю угоду в $ 98,2 млн.

Ще однією подією з цього ряду став продаж російським «Лукойлом» українського монополіста з випуску етилену, пропілену, бензолу, поліетилену, полівінілхлориду і деяких інших видів хімічної продукції - калуського «Карпатнафтохіму».

Підприємство, простоювало останні п'ять років через проблеми з логістикою, оскільки «Лукойл» не міг домовитися з урядом про схемах поставки на підприємство бензину, який є сировиною для виготовлення полімерних матеріалів.

Зрештою, «Карпатнафтохім» був проданий українським бізнесменам Ільхаму Мамедову і Ігорю Щуцьке за вельми скромні, за мірками цього бізнесу, $ 25 млн. Хоча раніше підприємство оцінювалося в $ 100-300 млн. Ціна була знижена через борги нафтохіміків.

Нові власники практично блискавично домовилися з урядом про щорічні квоти на безакцизне ввезення скрапленого газу та прямогонного бензину. Після чого «Карпатнафтохім» відновив виробництво після багаторічного простою.

Ільхам Алієв - раніше був топ-менеджером російської корпорації в нашій країні. Він курирував діяльність мережі АЗС «Лукойл» і її продаж австрійському власникові AMIC. Ігоря Щуцького українські ЗМІ називають людиною одного з лідерів «Народного фронту» Андрія Іванчука.

За даними CMS, минулий рік для українського сектора злиттів і поглинань був найгіршим за останні п'ять років. У порівнянні з 2013 р обсяг угод скоротився практично на порядок.

Голосуючи ногами, погоду роблять росіяни, розуміючи, що розраховувати на сприятливий клімат в нашій країні їм вже не доводиться. Однак замість обіцяного українською владою припливу іноземних інвестицій іноземний капітал теж поки не поспішає в Україну.

Складається враження, що і українська влада не дуже зацікавлені в іноземних інвестиціях. Адже саме підтримання внутрішньої нестабільності і політична невизначеність дозволяють провладним кланам жити в неконкурентному середовищі, контролюючи більшу частину працюючої економіки.

Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...