Договір з водієм про повну матеріальну відповідальність

Водії тягачів, які перевозять вантажі, через свою неуважність і неналежної поведінки можуть зіпсувати вантаж, тягач або інше майно і тим самим принести збитки роботодавцю. Зазвичай матеріальна відповідальність працівника обмежена, тобто він зобов'язаний покрити певну частину збитку, нанесеного майну роботодавця, проте Трудовий кодекс передбачає кілька виняткових варіантів, в яких відповідальність працівника не обмежена, і він зобов'язаний відшкодувати всю заподіяну шкоду. Один з таких випадків настає тоді, коли шкода завдається водієм, з яким укладено договір про повну матеріальну відповідальність. Тому роботодавцю, який бажає захистити свої майнові інтереси, просто необхідно укласти з працівником такий договір.

Що таке договір про повну матеріальну відповідальність?

Договір про повну матеріальну відповідальність - це письмова угода між роботодавцем та працівником, відповідно до якого працівник, який виконав або неналежним чином виконав свої обов'язки, зобов'язується відшкодувати весь майновий збиток, завдані вказаною в договорі майна роботодавця.

За своєю правовою природою договір про повну матеріальну відповідальність є двостороннім, тобто згідно з ним обидві сторони (роботодавець та працівник) мають певні права та обов'язки: працівник зобов'язується охороняти майно роботодавця і приймає повну матеріальну відповідальність за нього, а роботодавець зобов'язується забезпечити такі умови роботи, щоб шкоди не було завдано. Цей договір також є правовою, а це значить, що договір про повну матеріальну відповідальність дійсний весь час до розірвання робочого договору або переходу працівника на іншу роботу.

Правові відносини згідно з договором про повну матеріальну відповідальність вступають в силу не тільки після його формального підписання, але і з моменту передачі майна працівнику, так як повна матеріальна відповідальність згідно з договором про повну матеріальну відповідальність встановлюється тільки за незбереження прийнятих матеріальних цінностей. Інакше кажучи, працівник не зобов'язаний матеріально відповідати за майно роботодавця. Якщо майну завдається шкода, однак даний договір не був переданий працівникові, останній не буде нести матеріальну відповідальність.

Матеріальна відповідальність працівника зазвичай з'являється через прямого заподіяння шкоди, тобто втрати, пошкодження майна тощо., проте можливі випадки, що крім заподіяної майну шкоди роботодавець також несе певні витрати, які працівник також зобов'язаний відшкодувати. Наприклад, можлива ситуація, коли водій робить аварію, під час якої псує вантаж і тому не доставляє його одержувачу. У такому випадку роботодавець може вимагати, щоб водій відшкодував не тільки безпосередній збиток, заподіяний вантажу і тягача, а й неотримані від цього доходи, тобто гроші за вантажоперевезення, які б отримав роботодавець, будь вантаж доставлений належним чином.

При складанні договору про повну матеріальну відповідальність чимало проблем виникає через положень Трудового кодексу, які стверджують вимога мати список зазначених в колективному договорі конкретних робіт і обов'язків, пов'язаних з охороною, отриманням, видачею, продажем, купівлею, перевезенням матеріальних цінностей. Згідно з Трудовим кодексом, при бажанні укласти з працівником договір про повну матеріальну відповідальність обов'язково дотримуватися цієї вимоги.

Проте, в Литві лише мала частка підприємств укладають колективні договори, і складати їх тільки через зазначеної вимоги було б нелогічно. Хочеться відзначити, що такої позиції дотримуються і в судовій практиці. Більш того, Сейм в період з 23.07.2009 р по 31.12.2010 р прийняв тимчасову зміну пункту 1 глави 256 Трудового кодексу, яка передбачала можливість затвердити список конкретних робіт і обов'язків не тільки в колективному, але і в договорі про порядок робіт. Саме з усіх цих причин вважається, що відсутність колективного договору і незатвердження згаданого списку робіт і обов'язків не повинно бути перешкодою для укладення договору про повну матеріальну відповідальність.

І все ж варто розуміти, що договір про повну матеріальну відповідальність не означає, що роботодавець зможе стягнути плату за весь збиток тільки тому, що з працівником складено такий договір. У всіх випадках роботодавцю доведеться довести все 6 умов матеріальної відповідальності: 1) заподіяння шкоди; 2) заподіяння шкоди через неправову діяльність; 3) причинно-наслідковий зв'язок між неправовий діяльністю і походженням шкоди; 4) вину працівника; 5) обставина, що на момент походження шкоди роботодавець і працівник складалися в робочих відносинах; 6) обставина, що походження шкоди пов'язане з робочою діяльністю.

Види договору про повну матеріальну відповідальність

У трудовому праві виділяється 2 види договорів про повну матеріальну відповідальність:

1) Індивідуальний договір про повну матеріальну відповідальність складається з одним конкретним працівником;

2) Колективний договір про повну матеріальну відповідальність складається з групою працівників в тих випадках, коли через спільної роботи неможливо виділити відповідальність кожного з працівників.

Що стосується водіїв тягачів, то з ними зазвичай полягають індивідуальні договори про повну матеріальну відповідальність, так як в сфері вантажоперевезень в рейс зазвичай виїжджає екіпаж з одним водієм.

Чому варто укласти такий договір?

• Склавши договір про повну матеріальну відповідальність, роботодавець має можливість стягнути повну, а не обмежену (тобто розміром із середнім заробітком працівника за останні 3 місяці) суму збитку за зіпсований або втрачене майно, також штрафи (крім виникли з цивільного договору), які роботодавець заплатив за працівника, та ін .;
• У договорі можна описати конкретні, специфічні, додаткові (крім передбачених Трудовим кодексом) випадки, в яких виникає матеріальна відповідальність працівника;
• У договорі можна вказати порядок, терміни відшкодування збитку та ін .;
• У договорі можна визначити процедури прийняття та повернення майна, а також інші правила;
• Можна укласти договір про повну матеріальну відповідальність не тільки на зазначених 6 умовах, але також і на інших умовах матеріальної відповідальності;
• Якщо збиток нанесений майну, коли між сторонами підписаний договір про повну матеріальну відповідальність, то вина працівника презуміруется. Це означає, що працівник, бажаючи уникнути матеріальної відповідальності, зобов'язаний довести, що він не винен в появі збитків;
• Підписання договору про повну матеріальну відповідальність є стммулом для працівника працювати відповідально і оберігати майно роботодавця, так як він знає, що при виникненні шкоди йому доведеться відшкодувати його.

Що робити, якщо працівник відмовляється укласти договір?

У трудовому праві, як і в правових відносин між цивільними та, існує принцип договірної свободи, який означає, що працівник може по своїй волі вирішить, чи укладати йому договір, визначити його зміст і вибрати, з ким його укласти. З цієї причини роботодавець не може вимагати, а працівник має право відмовитися підписати договір про повну матеріальну відповідальність.

І все ж, якщо працівник відмовляється підписати договір про повну матеріальну відповідальність, у роботодавця є 2 варіанти:

1) Дозволити працівникові і далі працювати без складання договору про повну матеріальну відповідальність. В такому випадку матеріальна відповідальність працівника буде обмеженою, крім як, якщо під час заподіяння шкоди буде присутній одна з умов, зазначених в ст. 255 Трудового кодексу, коли працівник буде зобов'язаний відшкодувати весь збиток (наприклад, якщо збитків завдано навмисне або злочинним дією);

2) Звільнити працівника на підставі ст. 129 Трудового кодексу в порядку, тобто з ініціативи роботодавця, коли відсутня вина працівника.

Складові частини договору про повну матеріальну відповідальність

Уже говорилося, що при складанні договору про повну матеріальну відповідальність діє принцип договірної свободи, що дозволяє сторонам на свій розсуд визначати зміст договору. Зрозуміло, це право не є абсолютним, тому при складанні договору про повну матеріальну відповідальність слід дотримуватися і іншого принципу трудового права - в договорі неможливо встановлення умов, які б становище працівника, порівняно з встановленими Трудовим кодексом та іншими правовими актами.

При складанні договору про повну матеріальну відповідальність рекомендується включити в нього такі частини:

1) Предмет договору. У цій частині окреслюються причини укладення договору, тобто вказується, що сторони домовляються про повну матеріальну відповідальність водія за поверенноє йому майно;

2) Зобов'язання сторін. У цій частині визначаються права і обов'язки водія та фірми (роботодавця). Це можуть бути зобов'язання загального характеру, наприклад, обов'язок водія охороняти і піклуватися про майно, обов'язок роботодавця створити умови, необхідні для збереження майна, а також специфічні обов'язки, пов'язані з роботою водія, наприклад, обов'язок водія піклуватися про технічний стан транспортного засобу, вчасно проводити його техогляд, під час навантаження повідомити відповідальним особам про пошкодження вантажу, його недоліки і т.д .;

3) Відповідальність працівника. Дана глава встановлює, яким чином працівник відшкодовує збиток, за його вини принесений майну роботодавця. Також тут можна встановити порядок відшкодування працівником шкоди, тобто процедура добровільного відшкодування або відрахування з зарплати;

4) Випадки матеріальної відповідальності працівника. У цьому розділі зазначаються конкретні випадки виникнення матеріальної відповідальності працівника, наприклад, втрата майна (включаючи вантаж, що перевозиться), зменшення його цінності, псування (пошкодження), перевитрата палива, адміністративні штрафи за порушення ПДР, а також штрафи, нараховані Державної дорожньої інспекцією, які роботодавець був зобов'язаний заплатити з вини водія і т.д .;

5) Прикінцеві положення. У цій частині вказується термін дії договору і вказаних в ньому зобов'язань, порядок вирішення спорів, вказуються доповнення до договору та ін .;

6) Додаток до договору - акт прийому-передачі майна. В даному акті називається все передане водієві майно і документи, наприклад, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Пізніше при передачі водієві додаткового майна, акт прийому-передачі може бути уточнений або може бути підписаний новий акт. тут варто звернути увагу, що Верховний суд Литви тлумачить, що матеріальна відповідальність працівника виникає навіть за те майно, яке не зазначено в договорі або акті прийому-передачі, але фактично було передано працівникові. Звичайно, завжди краще письмово затвердити факт передачі майна, так як при виникненні судового спору з приводу відшкодування шкоди буде простіше довести, що конкретне майно було довірено завдали йому шкоди водієві.