Успішна підприємницька діяльність, особливо у виробничих галузях реального сектора економіки, безпосередньо пов'язана з точністю виконання договірних зобов'язань. На їх виконання впливає безліч внутрішніх і зовнішніх чинників і умов. При цьому не останню роль може зіграти грамотно розроблений план ремонту і технічного обслуговування обладнання.
Модель причинно-наслідкових зв'язків, що впливають на виконання договірних зобов'язань, представлена на рис. 1.
Мал. 1. Причинно-наслідкові зв'язки при порушенні договірних зобов'язань
Як видно з наведеної схеми, несправність і / або аварійний відмова обладнання викликають виникнення шлюбу і додаткових витрат, пов'язаних з його усуненням, простої робочого процесу, необхідність у позаплановому ремонті.
Не допустити такого розвитку подій покликана ремонтна служба підприємства, завданнями якої є:
- забезпечення постійної робочої готовності наявного обладнання;
- подовження міжремонтного строку експлуатації обладнання;
- зниження витрат на ремонт техніки і обладнання.
Функції ремонтної служби підприємства полягають в наступному:
- паспортизація [1] і атестація [2] обладнання;
- розробка технологічних процесів ремонту і варіантів їх оснащення необхідним інструментом і обладнанням;
- планування та виконання робіт з технічного обслуговування і ремонту устаткування;
- модернізація обладнання.
Всі ці функції і пов'язані з ними заходи націлені на забезпечення необхідного рівня надійності обладнання в заданих умовах експлуатації при мінімальних витратах на його технічне обслуговування та ремонт.
Важливою складовою організації ремонту обладнання є підготовчі роботи - складання дефектних відомостей і специфікацій на ремонт.
Зверніть увагу!
При плануванні ремонту і технічного обслуговування обладнання необхідно використовувати такий специфічний ремонтний показник, як «ремонтна одиниця», який характеризує нормативні витрати праці і / або часу на ремонт обладнання. Відповідно, будь-який ремонт обладнання оцінюється в ремонтних одиницях, також в ремонтних одиницях оцінюються витрати праці на здійснення профілактичних операцій по підтримці обладнання в робочому стані.
На час простою обладнання при здійсненні ремонтних і профілактичних робіт впливають:
- складність несправності;
- застосовуваний метод ремонту;
- склад ремонтної бригади, зайнятої ремонтом;
- використовувана технологія виконання ремонтних робіт і т. д.
Так як на конкретному підприємстві ці умови змінюються досить рідко, то при плануванні ремонтних робіт з'являється можливість використовувати заздалегідь розроблені норми і нормативи.
Ремонтні роботи поділяють за рівнем складності їх виконання (на рис. 2 представлені за збільшенням).
Мал. 2. Види ремонтних робіт за рівнем складності їх виконання
Капітальний та середній ремонт обладнання регламентуються встановленими міжремонтний циклами, а вся сукупність виконуваних ремонтних робіт становить єдину систему планово-попереджувальних ремонтів (ППР).
Зверніть увагу!
Системою ППР встановлюються і нормативи робіт по межремонтному обслуговування. Обсяг цих робіт не може бути точно регламентований, тому кількість ремонтних робітників на підприємстві найчастіше визначається за нормами обслуговування.
Крім планових ремонтних робіт на підприємствах виконуються і аварійно-відновлювальні ремонти за потребою. Як випливає з назви, такі ремонти є позаплановими і найчастіше терміновими, сильно впливають на ритмічність і організованість основного виробничого процесу. По можливості необхідно уникати, вірніше, попереджати виникнення аварійних поломок і, відповідно, потреби в такому ремонті.
При складанні плану ремонтних робіт необхідно визначити:
- види і терміни ремонту, їх тривалість, трудомісткість і необхідне забезпечення для кожного верстата;
- сукупний обсяг ремонтних робіт по цехах і підприємству, з помісячною розбивкою;
- необхідну чисельність ремонтних робітників, комплектацію спеціалізованих ремонтних бригад і робочих, зайнятих обслуговуванням устаткування, а також відповідний фонд заробітної плати;
- кількість і вартість необхідних матеріалів з прив'язкою до плану-графіку ремонту;
- тимчасової фонд планового простою устаткування в ремонті;
- вартість ремонтних робіт.
План-графік ремонтних робіт оформляється у вигляді діаграми Ганта (рис. 3).
Мал. 3. Графік ремонту обладнання цеху
На кожній одиниці обладнання вивішують графік і структуру міжремонтного циклу, в яких вказані терміни і вид виконуваного ремонту саме по даній одиниці обладнання. Природно, загальний і індивідуальні графіки повинні збігатися.
До відома
Як показує порівняльний аналіз, найчастіше підприємству набагато вигідніше користуватися послугами з ремонту, що надаються сторонніми підприємствами, ніж утримувати власну ремонтну службу. Однак в будь-якому випадку на підприємстві повинен бути співробітник, відповідальний за аналіз технічного стану обладнання, складання планів-графіків його ремонту і за своєчасне розміщення замовлень на ремонт у відповідних контрагентів.
Розроблюваний план планово-попереджувальних ремонтів в обов'язковому порядку повинен бути узгоджений з планами виробництва, планами реалізації, а також плановими запасами готової продукції на складі підприємства.
При напружених планових завданнях поточний ремонт і налагодження обладнання можуть виконуватися у вечірній і нічний час.
Для рівномірності завантаження ремонтного персоналу протягом року графік ремонту коригується таким чином, щоб обсяг робіт в нормо-годинах по місяцях був приблизно однаковим. Для цього частину ремонтних робіт з місяця зі значним перевищенням обсягу в нормо-годинах переноситься на місяці з недовантаженням робочих в порівнянні з розташовуваним місячним фондом часу.
Час виконання ремонтних робіт можна скоротити за рахунок використання вузлового методу ремонту. При цьому на підприємстві створюється запас готових до установки або відремонтованих агрегатів. При виході з ладу відповідного вузла він просто замінюється на аналогічний відремонтований, а пошкоджений агрегат вирушає в ремонт.
При оцінці і аналізі роботи ремонтної служби використовуються такі техніко-економічні показники:
- планове і фактичне час простою обладнання в ремонті, що припадає на одну ремонтну одиницю;
- оборотність парку запасних деталей, що дорівнює відношенню вартості витрачених запасних деталей до середнього залишку їх в коморах. Цей показник повинен бути максимально великим;
- планові нормативи запасу ремонтних вузлів, деталей та приладдя. Такий норматив повинен забезпечити виконання планових і позапланових ремонтів на період замовлення і доставки відповідних деталей;
- число аварій, поломок і позапланових ремонтів на одиницю обладнання, що характеризує ефективність системи ППР.
Зверніть увагу!
Між наведеними техніко-економічними показниками існує певна залежність. Скорочення часу простою обладнання в ремонті, що припадає на одну ремонтну одиницю, призводить до збільшення числа ремонтних одиниць встановленого обладнання, що припадає на одного ремонтника, так як один і той же обсяг ремонтних робіт при скороченні часу на нього може бути виконаний меншою кількістю робочих. Це сприяє зниженню собівартості ремонту однієї ремонтної одиниці.
При виконанні ремонтних робіт бажано створити спеціалізовані ремонтні ділянки, а при великому обсязі однотипних робіт - спеціалізовані ремонтні служби, хоча можливо і використання комплексних ремонтних бригад, закріплених або за видами устаткування, що ремонтується, або за певними виробничими підрозділами підприємства. В останньому випадку підвищується відповідальність ремонтників за стан обладнання, але не завжди забезпечуються максимальна продуктивність праці, мінімальні простої і витрати на ремонт.
[1] Виробники обладнання оснащують свої вироби паспортами, в яких описані режим і порядок обслуговування, які необхідно виконувати для підтримки їх працездатності. Такий порядок здійснення планово-попереджувальних ремонтів забезпечує найвищий відсоток готовності обладнання.
[2] В даному випадку під терміном «атестація» розуміється огляд устаткування та здійснення контрольно-вимірювальних і тестових заходів функціональної діагностики, що показують реальний стан окремих одиниць обладнання та їх потреба в здійсненні ремонту.
Р. Кудряшов, економіст
