Українська російськомовна інтелігенція в черговий раз перейнялася становищем російської мови в Україні і в зв'язку з цим опублікувала чергове Звернення (лист 72-х), опубліковане в газеті «День» 29 січня 2005 року . Цьому Звернення на тій же смузі, на якій воно було опубліковано, відразу ж прооппоніровалі відомі українські патріоти - діячі культури і мистецтва ...
Але я не стільки про це, скільки про фактичне дотриманні Україною взятих на себе зобов'язань щодо виконання хоча б куцих вимог ратифікованої Європейської хартії регіональних мов або мов меншин.
Уже півтора роки тому, 15 травня 2003 року Верховна Рада України повторно ратифікувала Європейську хартію регіональних мов або мов меншин, а 5 червня 2003 року закон про ратифікацію підписав Президент України Л.Кучма.
Ухвалення Хартії Україна давало підстави сподіватися хоча б на саме скромне законодавче забезпечення безперешкодного функціонування в повному обсязі російської мови хоча б в тих регіонах України, в яких компактно проживає російськомовне населення. Але не так сталося, як мріялося. Гладко було на папері, та забули про яри, а по ним ходити ...
Слід зазначити, що у президентській виборчій компанії значна частина кандидатів в Президенти України в тій чи іншій формі зафіксувала у своїх програмах своє ставлення до проблеми статусу російської мови в Україні. Кандидатів в Президенти України з цього питання можна розділити на дві категорії:
1. За надання російській мові статусу державної поряд з українською мовою (Наталія Вітренко, Ігор Душин, Олександр Яковенко), рівноправного з українським (Олександр Базилюк) або статусу офіційної мови (Петро Симоненко, Леонід Черновецький).
2. Проблема статусу російської мови в програмі кандидатів не згадується або завуальована (Віктор Янукович, Віктор Ющенко, Олександр Мороз, Олександр Ржавський, Роман Козак, Богдан Бойко, Анатолій Кінах, Василь Волга, Юрій Збітнєв, Дмитро Корчинський, Володимир Нечипорук, Михайло Бродський, Андрій Чорновіл, Олександр Омельченко, Владислав Кривобоков, Сергій Комісаренко, Микола Грабар,).
Перша категорія кандидатів в Президенти самозабутньо обіцяла електоратові набагато більше, ніж це передбачено вже ратифікованою Європейською хартією регіональних мов або мов меншин: чи не регіональний (містечковий), а всеукраїнський статус російської мови в якості офіційної або навіть державної мови.
Друга категорія кандидатів в Президенти, умовно кажучи «мовчунів», де - факто погоджувалася зі статусом російської мови як регіональної в рамках вже ратифікованої Європейської хартії регіональних мов або мов меншин.
Що має російську мову з українського «державного гусака» насправді?
Факт полягає в тому, що мідівського чиновники провінційної галицко- європейської орієнтації вже півтора року самозабутньо займаються звичайнісіньким саботажем в передачі ратифікованої Україною Європейської хартії регіональних мов на депонування до Ради Європи. А без такого депонування імплементація в Україні положень цієї Хартії з боку Ради Європи не підлягає контролю. Ось так: формально прийняли, а де - факто - ні!
8 жовтня 2004 року в черговий раз я звернувся з депутатським запитом до колишнього Прем'єр-Міністру України В.Ф.Януковича у зв'язку з невиконанням апаратом Кабінету Міністрів України та низкою міністерств (відомств) його доручення від 24 червня 2004 року щодо забезпечення реалізації в Україні Європейської хартії регіональних мов, а саме - відсутності належного фінансування у проекті Державного бюджету на 2005 рік, визначення центрального органу виконавчої влади, який би відповідав за координацію органів державної влади в цьому нап равлении. І, природно, покарання недбайливих чиновників за фактичний саботаж у виконанні доручення Прем'єр-міністра України та зобов'язань держави Україна.
Майже місяць чиновницький апарат Кабінету Міністрів України складав для мене чергову тупу бюрократичну відписку (вих. № 7282/0 / 2-04 від 4 листопада 2004 року), яку, в порушення законодавства, підписав не саме адресат запиту - Прем'єр - Міністр В.Ф .Янукович, а віце - прем'єр - міністр України (з гуманітарних питань) Д.М.Табачнік. Але це вже дрібниці.
цитую:
«Повідомляємо, що на сьогодні зацікавленими центральними органами виконавчої влади розробляється комплекс заходів, спрямованих на імплементацію Закону України« Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин », в тому числі визначення центрального органу виконавчої влади, який би відповідав за координацію діяльності органів державної влади в цьому напрямку. На даному етапі така робота триває, оскільки відповідно до зобов'язань, узятих відповідно до положень Хартії, - Україна повинна забезпечити використання мов національних меншин в сферах судочинства, засобах масової інформації, в органах місцевого самоврядування, освіти і культури, а також соціально - економічної життя.
З урахуванням жорсткого контролю за дотриманням положень Європейської хартії регіональних мов або мов меншин МЗС утримується від передачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти щодо Хартії до повного вирішення питань, пов'язаних із забезпеченням її імплементації в Україні, - з метою уникнення можливих непорозумінь щодо повноти виконання нашої державою своїх міжнародно - правових зобов'язань.
У зв'язку з викладеним слід зазначити, що Закон України «Про міжнародні договори України» та Віденська Конвенція 1969 року «Про право міжнародних договорів» не встановлюють строків депонування ратифікаційних документів. Таким чином, утримання від передачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти України щодо Хартії не є порушенням законодавства України або її міжнародно - правових зобов'язань »(кінець цитати).
Підрахували кабмінівські чиновники (... правда, дуже приблизно) і необхідні для Держкомнацміграції «Кошти» на імплементацію Хартії - ... аж 900 тисяч гривень! Та ще по лінії Міносвіти, Мінкультури і Держкомтелерадіо - орієнтовно 30 мільйонів гривень. Хоча Президент України Л.Кучма в супровідній записці до законопроекту про ратифікацію Хартії свого часу не без підстав стверджував, що для її імплементації додаткових коштів не потрібно.
Коли в країні щорічно через приватизацію і податкові махінації розкрадаются мільярди, а у таких Героїв капіталістичного праці України як донецький Рінат Ахметов або дніпропетровський Віктор Пінчук за 2003 рік капітали подвоїлися і зараз складають у кожного понад 2 мільярди доларів США, коли тільки на рекламу президентської виборчої компанії її основні учасники витратили вже понад 1 мільярд доларів США, - Кабінет Міністрів України невтомно шукає і .... не може знайти «Кошти» на імплементацію Хартії, - це виглядає для більш ніж 10 мільйонів російськомовних громадян України, як законослухняних платників податків, - просто підло і смішно.
Так що, шановні російськомовні громадяни України, наша «незалежна українська держава» просувається, безумовно, в Європу, більш того - давно вже в Європі (... або провінційної европоп?), Але тільки не в частині дотримання навіть усіченої Європейської хартії регіональних мов або мов меншин. Розкатали губу на свої мовні права? Забудьте!
На хвилі передвиборного кандидатського популізму підкинув електорату захоплюючі слова про підвищення статусу російської мови і був у той час Прем'єр-міністром України - кандидат Янукович В.Ф. Діючий на той час ПрезідентУкраіни Л.Кучма відразу його спинив: ..... такі обіцянки - неконституційності, а Конституція України - це святе!
Я плачу від захвату: ось це справжній господар свого слова! Дав слово щодо статусу російської мови (як це зробив кандидат в Президенти України Л.Кучма в 1994 році), а потім - ... забув про нього? Схоже, життя нас знову нічому не вчить.
І в завершенні ще одна цитата зі згаданої відписки Кабінету Міністрів України від 4 листопада 2004 року:
«На даному етапі відповідні міністерства та інші центральні органи виконавчої влади вивчають питання про достатність виділених коштів для забезпечення виконання Україною в повному обсязі зобов'язань, взятих відповідно до положень Європейської хартії регіональних мов або мов меншин».
Скільки ж років чиновники Кабміну будуть вивчати, вносити пропозиції в уже сформований державний бюджет і т.д.?
Чи не здається Вам, шановні співвітчизники, що МЗСівський саботаж з депонуванням в Раді Європи Європейської хартії регіональних мов ФАКТИЧНО відбувався під ПАТРОНАТОМ колишніх Прем'єр - Міністра України іПрезідента України, то - є від імені «незалежної української держави"?
А громадськість продовжує проводити «форуми», «конгреси» та інші непотрібні заходи, приймати Звернення, тобто товкти воду в ступі.
5 листопада я в черговий виступив з трибуни Верховної Ради України з повторним депутатським зверненням до Прем'єр-Міністру України В.Ф.Януковича з пропозицією перестати «водити за ніс» українську і міжнародну громадськість про позицію України з питання депонування та імплементації Європейської хартії регіональних мов.
І цей мій запит залишився черговим голосом волаючого в пустелі, бо в черговий раз Кабінет Міністрів України в особі віце-прем'єр - міністра України (з гуманітарних питань) Д.В. Табачника склав чергову чиновницьку відписку: «Повідомляємо, що Кабінетом Міністрів доручено відповідним центральним органам виконавчої влади здійснити заходи, спрямовані на врегулювання питань забезпечення необхідного фінансування і створення необхідної нормативно-правової бази для імплементації названої Хартії в Україні, результат із запланованих обсягів, передбачених у Державному бюджеті на 2005 рік. Про результати Ви будете проінформовані додатково ».
Якщо все це перевести з чиновницького на людську мову, то позицію колишнього Кабміну України слід розуміти так:
1. Набрид ти нам!
2. Реалізуємо твою Хартію в рамках тих копійок, які ми, патріоти української державности, передбачили в бюджеті -2005 для вашого російської мови, як мови чужої держави,
3. Продовжуйте чекати далі, хоч сто років. Фіг вам!
Моєму обуренню такої позиції кабмінівських «українських державників» не було меж. Тож 12 січня 2005 на ранковому засіданні Верховної Ради України я офіційно, відповідно до вимог Регламенту діяльності Верховної Ради (пункт 8.3.3) зажадав від Голови Верховної Ради В.М.Литвина надати мені слово для виступу в зв'язку з незадоволенням відповіддю Кабінету Міністрів .
Свій виступ я закінчив словами: «Шановні колеги, прошу Вашої підтримки і знову вимагаю від Кабінету Міністрів України та Міністерства закордонних справ України негайного виконання процедури передачі до Ради Європи грамоти про ратифікацію Європейської хартії Верховною Радою України. Прошу підтримати. Дякую за увагу".
Що далі? Скоро прийде новий Уряд, яке формує новий, європейськи орієнтований Президент України Віктор Ющенко. Як красиво він сказав 23 січня 2005 роки перед багатотисячним київським Майданом: "Присягаю - КОЖЕН зможу вчитись дитину мовою батьків".
Поживемо побачимо.
Але поки віз і нині там!
Станом на 30 січня 2005:
1. центральний орган виконавчої влади, відповідальний за координацію дій інших відомств в частині імплементації Еврохартіі, - не призначено,
2. цільові кошти в Держбюджеті -2005 не виділені окремим рядком, а розпорошені в абсолютно жалюгідною сумі по 5 міністерствам (відомствам), а це означає, що немає ніяких гарантій для їх використання за призначенням,
3. наша патріотична громадськість продовжує надувати свої щоки, тобто приймати Звернення,
4. і після обрання В.Ющенко Президентом України помаранчеві мідівського чиновники продовжують вже під патронатом Президента України займатися саботажем в передачі ратифікованої Україною Європейської хартії регіональних мов на депонування до Ради Європи.
Народний депутат України Ю.Соломатін, 21 листопада 2004 - 30 грудень 2005
Що має російську мову з українського «державного гусака» насправді?
Або провінційної европоп?
Розкатали губу на свої мовні права?
Забув про нього?
Що далі?
