Що потрібно знати, перш ніж голосувати за проект закону «Про національну безпеку України» № 8068 - Інформаційно-аналітичний центр

Ви запитаєте, а до чого тут національна безпека США? У них одні проблеми, а у нас зовсім інші.

З того самого часу, коли в США вперше був застосований термін «національна безпека», тріада: населення, територія, спосіб життя, - є визначальною для всього, що стосується національної безпеки США. Правда, Трамп, в контексті будівництва стіни на кордоні з Мексикою, доповнив цю тріаду четвертим елементом - безпека кордонів. Не зовсім вдале доповнення, оскільки мексиканська стіна буде захищати від неконтрольованої міграції, в першу чергу, американське населення.

Однак, не нам критикувати Трампа. Я хочу запитати нашого Президента, як ініціатора обговорюваного законопроекту. Чи не вважає пан Порошенко, що прийшов час визнати населення України об'єктом національної безпеки?

Нагадаю. За останні 25 років населення України скоротилося більш ніж на 10 мільйонів з 52 до 42 мільйонів і, при цьому, «на кожному кроці» українська влада і опозиція волали про людину і громадянина - їх життя і гідність, конституційні права і свободи. При цьому, людина і громадянин, їх конституційні права і свободи, визначалися, як об'єкт національної безпеки! У сухому залишку ми втратили п'яту частину населення. Ще кілька таких порожніх розмов і ні про яку національну безпеку взагалі не доведеться говорити. Просто зникне населення України як фізична субстанція нації. Ми цього чекаємо?

Кмітливий читач, можливо навіть ініціатор законопроекту, запитає, - а в чому принципова різниця? Населення, як об'єкт національної безпеки, або людина і громадянин, їх конституційні права і свободи, як об'єкт національної безпеки? Хоча, від ініціатора законопроекту питань не буде. Президентський законопроект, на відміну від чинного Закону, взагалі не містить такого поняття як об'єкти національної безпеки. При цьому, «совдепівську» тріаду (людина, суспільство, держава), яка в чинному Законі визначалася як об'єкти національної безпеки, все ж не забули. Тепер це «щось», на захист чого спрямована державна політика в сфері національної безпеки і оборони.

Пане Президенте! Відповідно до п. 1 ст. 106 Конституції України Ви забезпечуєте національну безпеку. Тобто саме Ви керуєте системою забезпечення національної безпеки України.

За великим рахунком, управляти, - це ставити перед керованою системою певні цілі, параметри, а також оцінювати її ефективність. Такими параметрами повинні характеризуватися саме життєво важливі цінності народу (об'єкти національної безпеки), адже саме вони підлягають захисту і, відповідно, оцінюючи їх стан, можна говорити про ефективність чи неефективності системи забезпечення національної безпеки.

Отже, пане Президенте! Зміна кількісних та якісних характеристик об'єктів національної безпеки (життєво важливих цінностей) має відображати ефективність керованої Вами системи забезпечення національної безпеки. Тільки контролюючи згадані зміни, Ви зможете робити своєчасні висновки і коригувати систему. Інакше, місія Президента, в розумінні п. 1 ст. 106 Конституції України, перетворюється в «бутафорію», а система забезпечення національної безпеки «розчиняється» в системі управління державою і втрачає своє значення. До речі, саме цим пояснюється, м'яко кажучи, скромна роль РНБО України навіть в умовах фактичної війни.

Вирішення цього завдання знаходиться в площині вимог до критеріїв ефективності системи забезпечення національної безпеки.

Зазначені критерії повинні:

- реально вимірювати ефективність системи забезпечення національної безпеки;

- кількісно відображати ефективність числом або сукупністю чисел;

- охоплювати найбільшу кількість результатів діяльності системи забезпечення національної безпеки;

- відрізнятися простотою, але враховувати всю повноту результатів і витрат, пов'язаних з функціонуванням системи забезпечення національної безпеки.

Звідси запитання: якщо державна політика в сфері національної безпеки і оборони спрямована на захист людини і громадянина - їх життя і гідності, конституційних прав і свобод, за якими критеріями ефективності оцінити реалізацію цієї політики і ефективність системи забезпечення національної безпеки в цілому?

Визнання людини і громадянина об'єктом захисту позбавляє можливості оцінити діяльність держави в сфері захисту прав і свобод людини. Останнє є дуже абстрактним і оцінним явищем і не може бути застосоване при побудові системи нормативно-правового регулювання забезпечення національної безпеки, адже невизначеною залишається мета функціонування системи в зазначеній сфері. Звідси і складнощі в її моделюванні.

Інша справа - населення України, його кількість як інтегрований показник дотримання прав і свобод кожної окремої людини в суспільстві. Поки населення України скорочується і через високу смертність і низьку народжуваність, і через його відтоку за межі України, навряд чи можна констатувати нормальний стан речей з дотриманням прав і свобод конкретної особи.

При запропонованому підході одним з основних питань у функціонуванні та правове закріплення системи забезпечення національної безпеки є питання про те, хто і що повинен зробити, щоб люди в Україні жили довше, народжувалися частіше і працювали на благо своєї, а не сусідніх країн. Тут ми можемо мати справу з конкретними цифрами, експертними оцінками, прогнозами і планами дій, а не з нескінченної балаканиною про права людини і надзвичайні досягнення в сфері їх захисту на тлі вимирання нації.

Далі. Мабуть, зайвими будуть пояснення, чому територія повинна бути об'єктом національної безпеки. Цілком конкретними виявляються і критерії оцінки ефективності системи забезпечення національної безпеки в сфері захисту національної території. Це, по-перше, збереження цілісності і неподільності національної території, по-друге, попередження зовнішніх і внутрішніх загроз територіальній цілісності та недоторканності кордонів України і, по-третє, отримання нових територій.

І останнє, про що сказав Президент США, - образ життя. У нашому розумінні це поняття охоплює національне багатство і національна самосвідомість.

Національне багатство - це сума матеріальних і духовних благ, які є в розпорядженні нації. Воно накопичувалося народом протягом всієї історії його виробничої діяльності. Основну його частину становить матеріальне багатство, тобто сукупність нагромаджених засобів виробництва і предметів споживання. Крім того, національне багатство включає також нематеріальні, духовні цінності, такі як виробничий досвід, освітній потенціал, досягнення науково-технічної думки, інформаційні ресурси, культурні цінності тощо.

У структурі національного багатства виділяються насамперед виробничі фонди (основні і оборотні), основні фонди соціальної сфери (школи, лікарні, культурно-освітні та спортивні об'єкти, житлові будинки), а також особисте майно населення. Крім того, важливим компонентом національного багатства є природні багатства: корисні копалини, ліси, земля, вода, атмосфера. Названі матеріальні компоненти національного багатства разом з культурними цінностями є сукупними можливостями нації з розвитку національного виробництва і задоволення особистих потреб населення. Тому їх раціональне, ефективне використання і захист є важливою складовою забезпечення національної безпеки.

Про значення національного багатства в житті нації красномовно свідчить новітня історія саме нашої держави. Ми переконалися, що концентрація національного багатства в руках десятка олігархічних сімей означає, що олігархи отримують реальну владу в державі і використовують її виключно в цілях подальшого збагачення. Демократичні інститути, такі як вибори, поділ влади між гілками влади, суди, демократичний контроль за тією чи іншою сферою суспільного життя, практично не діють. Як наслідок - надзвичайно високий рівень корупції, який привів до розграбування національного багатства і втрати державою здатності до захисту себе і підданих їй громадян.

Четвертим і останнім об'єктом національної безпеки є національна самосвідомість українського народу.