1.2 Основні типи моделей, які у фінансовому аналізі
Під методом фінансового аналізу розуміється спосіб підходу до вивчення господарських процесів в їх становленні та розвитку.
До характерних особливостей методу відносяться: використання системи показників, виявлення і зміна взаємозв'язку між ними.
У процесі фінансового аналізу застосовується ряд спеціальних способів і прийомів.
Способи застосування фінансового аналізу можна умовно поділити на дві групи: традиційні і математичні.
До першої групи належать: використання абсолютних, відносних і середніх величин; прийом порівняння, зведення і угруповання, прийом ланцюгових підстановок.
Прийом порівняння полягає в складанні фінансових показників звітного періоду з їхніми плановими значеннями і з показниками попереднього періоду.
Прийом зведення й угруповання полягає в об'єднанні інформаційних матеріалів в аналітичні таблиці.
Прийом ланцюгових підстановок застосовується для розрахунків величини впливу факторів у загальному комплексі їхнього впливу на рівень сукупного фінансового показника. Сутність прийомів цінних підстановок полягає в тому, що, послідовно замінюючи кожний звітний показник базисним, всі інші показники розглядаються при цьому як незмінні. Така заміна дозволяє визначити ступінь впливу кожного фактора на сукупний фінансовий показник.
Всі перераховані вище методи аналізу відносяться до формалізованих методів аналізу. Однак існують і неформалізовані методи: експертних оцінок, сценаріїв, психологічні, морфологічні і т. П., Вони засновані на описі аналітичних процедур на логічному рівні. [5]
В даний час практично неможливо відокремити прийоми і методи будь-якої науки як властиві виключно їй. Так і у фінансовому аналізі застосовуються різні методи і прийоми, раніше не використовувані в ньому.
Фінансовий аналіз проводиться за допомогою різного типу моделей. Можна виділити три основні типи моделей: дескриптивні, предикативні та нормативні.
Дескриптивні моделі, тобто моделі описового характеру, є основними для оцінки фінансового стану підприємства. До них відносяться: уявлення фінансової звітності в різних аналітичних розрізах, вертикальний і горизонтальний аналіз звітності, система аналітичних коефіцієнтів. Всі ці моделі засновані на використанні інформації бухгалтерської звітності.
Горизонтальний аналіз дозволяє виявити тенденції зміни окремих статей або їх груп, що входять до складу бухгалтерської звітності, тобто порівняння кожної позиції з попереднім періодом.
В основі вертикального аналізу лежить інша думка бухгалтерської звітності - у вигляді відносних величин, які характеризують структуру узагальнюючих підсумкових показників, тобто впливу кожної позиції звітності на результат в цілому.
Система аналітичних коефіцієнтів - провідний елемент аналізу фінансового стану. Зазвичай виділяють чотири групи показників:
Аналіз ліквідності. Показники цієї групи дозволяють проаналізувати здатність підприємства відповідати за своїми поточними зобов'язаннями.
Аналіз поточної діяльності. Основними показниками цієї групи є показники ефективності використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів: вироблення, фондовіддача, коефіцієнти оборотності засобів.
Аналіз фінансової стійкості. За допомогою цих показників оцінюються склад джерел фінансування і динаміка співвідношення між ними.
Аналіз рентабельності. Показники цієї групи призначені для оцінки загальної ефективності вкладення коштів у дане підприємство.
Предикативні моделі - це моделі предсказательной характеру. Вони використовуються для прогнозування доходів підприємства і його майбутнього фінансового стану.
Нормативні моделі. Моделі цього типу дозволяють порівняти фактичні результати діяльності підприємств з очікуваними, розрахованими за бюджетом. [6]
1.2.1 Аналіз ліквідності
Своєрідним дзеркалом стабільно утворюється на підприємстві перевищення доходів над витратами є фінансова стійкість. Вона відображає такий стан фінансових ресурсів, при якому підприємство, вільно маневруючи грошовими коштами, здатне шляхом ефективного їх використання забезпечити безперебійний процес виробництва та реалізації продукції, а також витрати по його розширенню і оновленню. Визначення меж фінансової стійкості підприємств відноситься до числа найбільш важливих економічних проблем в умовах переходу до ринку, бо недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємств і відсутності у них коштів для розвитку виробництва, а надлишкова - буде перешкоджати розвитку, обтяжуючи витрати підприємства зайвими запасами і резервами . Отже, фінансова стійкість повинна характеризуватися таким станом фінансових ресурсів, яке відповідає вимогам ринку і відповідає потребам розвитку підприємства.
Для характеристики фінансового стану підприємства потрібно спочатку оцінити умови, які спричиняють картину руху грошових коштів - їх наявність на підприємстві, напрямки та обсяги витрачання, забезпеченість грошових витрат власними ресурсами, наявні резерви і т.п. Іншими словами, визначається те, від чого залежить платоспроможність підприємства, що є найважливішим компонентом (ознакою) фінансової стійкості.
Платоспроможність - це здатність підприємства розплачуватися за своїми зобов'язаннями.
При хорошому фінансовому стані підприємство - стійко, платоспроможне, при поганому - періодично або постійно неплатежеспособно.
Зміст платоспроможності лише на перший погляд зводиться до наявності вільних грошових коштів, необхідних для погашення наявних зобов'язань. У ряді випадків і при відсутності вільних грошових коштів, потрібних для розрахунку за борговими зобов'язаннями, підприємства можуть зберегти платоспроможність - якщо вони в змозі швидко продати щось зі свого майна і завдяки отриманим коштам розплатитися. У інших же підприємств такої можливості немає, бо вони не мають у своєму розпорядженні активами, які могли б бути швидко перетворені в грошові кошти. Оскільки одні види активів звертаються в гроші швидше, інші - повільніше, необхідно групувати активи підприємства за ступенем їх ліквідності, тобто по можливості звернення в грошові кошти.
До найбільш ліквідних активів (А1) ставляться самі кошти підприємства. Слідом за ними йдуть швидко реалізованих активи (А2) - депозити та дебіторська заборгованість. Більш тривалого часу вимагає реалізація готової продукції, запасів сировини, матеріалів і напівфабрикатів, які відносяться до повільно реалізованим активів (А3). Нарешті групу важко реалізованих активів утворюють необоротні активи, довгострокові фінансові вкладення, продаж яких вимагає значного часу, а тому здійснюється вкрай рідко.
Для визначення платоспроможності підприємства з урахуванням ліквідності його активів зазвичай використовують баланс. Аналіз ліквідності балансу, [7] полягає в порівнянні розмірів коштів по активу, згрупованих за ступенем їх ліквідності, з сумами зобов'язань по пасиву, згрупованими за термінами їх погашення.
Пасиви балансу за ступенем терміновості їх погашення можна поділити наступним чином:
П1 - найбільш термінові зобов'язання (кредиторська заборгованість);
П2 - короткострокові зобов'язання (короткострокові кредити і позики)
П3 - довгострокові кредити і позики, орендні зобов'язання та ін.
П4 - постійні пасиви (власні кошти за винятком орендних зобов'язань та заборгованості перед засновниками).
Класифікація активів і пасивів балансу, їх зіставлення дозволяють дати оцінку ліквідності балансу.
Ліквідність балансу - це ступінь покриття зобов'язань підприємства такими активами, термін перетворення яких в грошові кошти відповідають терміну погашення зобов'язань.
Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо:
А1 
П1, тобто найбільш ліквідні активи рівні найбільш терміновим зобов'язанням чи перекривають їх;
А2 П2, тобто швидко реалізованих активи рівні короткострокових пасивів або перекривають їх;
А3 П3, тобто повільно реалізованих активів рівні довгостроковим пасивів або перекривають їх;
А4 
П4, постійні пасиви рівні важкореалізованих активів або перекривають.
Одночасне дотримання перших трьох правил обов'язково тягне за собою досягнення і четвертого, бо якщо сукупність перших трьох груп більше (або дорівнює) суми перших трьох груп пасивів балансу (тобто [А1 + А2 + А3] [П1 + П2 + П3]), то четверта група пасивів обов'язково перекриє (або буде дорівнює) четверту групу активів (тобто А4 П4). Останнє положення має глибокий економічний сенс: коли постійні пасиви перекривають важкореалізоване активи, дотримується важлива умова платоспроможності - наявність у підприємства власних оборотних коштів, що забезпечують безперебійний відтворювальний процес; рівність ж постійних пасивів і важкореалізованих активів відображає нижню межу платоспроможності за рахунок власних коштів підприємства.
Аналіз ліквідності балансу проводиться для оцінки кредитоспроможності підприємства (здатність розраховуватися за своїми зобов'язаннями). Для зручності проведення аналізу ліквідності балансу, оформлення його результатів, а також визначення змін в ліквідності за звітний період і причин зміни ліквідності складається таблиця аналізу ліквідності балансу.
Характеристика ліквідності балансу доповнюється розрахунком наступних фінансових коефіцієнтів:
Коефіцієнт покриття або поточної (загальної) ліквідності. Він відображає в якій мірі поточні зобов'язання забезпечуються матеріальними оборотними засобами, тобто який обсяг фінансових ресурсів, вкладених в матеріальні активи, припадає на 1 карбованець поточних зобов'язань. Повинен бути, як мінімум дорівнює 2. Величина цього нормативу встановлено Постановою Уряду РФ № 498 від 20 травня 1994 р
КТЛ = АII / О (1),
де АII - оборотні активи (стор. 290)
Про - поточні зобов'язання (стор. 690)
Коефіцієнт швидкої ліквідності.
Кбл = (НЛА + БРА) / О (2),
де НЛА - найбільш ліквідні активи (стор. 250 + стор. 260)
БРА - швидко реалізованих активи (стр.230 + стр.240 + стор.270)
Значення цього коефіцієнта відображає прогнозовані платіжні можливості підприємства за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами. Нормативні обмеження> 0,8.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності, показує яка частина короткострокових зобов'язань може бути погашена негайно.
Кал = НЛА / Про 0,2 - 0,5 (3),
Слід зауважити, що коефіцієнти ліквідності можуть характеризувати фінансовий стан як задовільний, тоді як підприємство буде неплатоспроможним. Така ситуація не виключена, якщо в поточних активах значна питома вага припадає на прострочену дебіторську заборгованість і на неліквіди в складі виробничих запасів. Тобто з одного боку, баланс ліквідний, а з іншого - у підприємства відсутні кошти для поточних розрахунків.
розділ: Економіка
Кількість знаків з пробілами: 92562
Кількість таблиць: 14
Кількість зображень: 0
... відносними показниками фінансових результатів діяльності підприємства. У широкому сенсі ділова активність означає весь спектр зусиль, спрямованих на просування фірми на ринках продукції, праці, капіталу. У контексті аналізу фінансово-господарської діяльності цей термін розуміється в більш вузькому сенсі - як поточна виробнича і комерційна діяльність підприємства. Аналіз ...
... висновок про те, що для забезпечення ефективного функціонування підприємства в сучасних умовах ринкової економіки, необхідно здійснювати якісний аналіз фінансових результатів його діяльності. Для проведення аналізу та оцінки даної роботи була розглянута діяльність ТОВ «Техенергостройпром» за 2006 -2008 рр. У процесі роботи ми вирішили наступні завдання: - розкрили сутність і ...
... збуту необхідний для планування торгових операцій підприємства в короткостроковому і середньостроковому періоді, складання кошторису витрат, управління запасами, планування прибутку. Даного питання слід приділити особливу увагу на увазі його важливості при оцінці ефективності збутової діяльності. 1.3. Маркетинговий підхід до розробки збутової політики на підприємстві Вибір цільового ринку і його ...
..., площа платформ, вагонів, кузовів автомобіля, потужності автомобілів); - вимоги покупців (споживачів, замовників). 3 Проблеми підвищення ефективності управління витратами обігу на прикладі ЗАТ «Корона» 3.1 Аналіз витрат обігу Фактори, якими ми будемо оперувати для знаходження оптимального рішення: Таблиця 3.1 Фактори, що впливають на вибір при прийнятті ...
