У нинішній ситуації економічного перетворення дослідження методів і форм управління економічною безпекою регіону стає актуальним завданням забезпечення самостійності економіки Республіки Таджикистан, її стабільності і стійкості, здатності до постійного оновлення і вдосконалення.
Одним з основних умов сталого розвитку регіону є самостійність в управління внутрішніми ресурсами, здійснення зовнішньоекономічних зв'язків. Що зумовлює у виробленні нових підходів у визначенні економічної політики регіону розробки нових форм і методів управління економічною безпекою регіону.
Послідовний розвиток кожного окремо взятого регіону разом з основними закономірностями функціонування і поступального руху національної економіки країни має свої відмінні риси, які визначаються питомою вагою продукції базових галузей регіону в загальному обсязі продукції в країні, наявністю експортного сектора в економіці регіону, забезпеченістю ресурсним потенціалом, менталітетом населення і т.п.
Безпечне економічний розвиток регіону обумовлено стійким функціонуванням структуроутворюючих виробництв. Під стійким розвитком господарюючого суб'єкта розуміється його здатність протистояти внутрішнім і зовнішнім факторам, мінімізувати їх негативний вплив, який здатний привести до спаду виробництва. Стійко розвиваючої вважається господарюючий суб'єкт, який досягає цілей виробництва в певний термін з прийнятними витратами при ефективному використанні внутрішнього (чинники виробництва) і зовнішнього (партнери, клієнти, правові взаємовідносини, взаємовідносини з органами державної влади тощо) потенціалу.
Сталий розвиток регіону визначаться забезпеченням економічного зростання його базових галузей, що впливають на формування валового регіонального продукту.
Структура ВРП Республіки Таджикистан має свої регіональні особливості. Найбільшу частку становлять такі види економічної діяльності: сільське і лісове господарство (23,3%), транспорт і зв'язок (15%), оптова та роздрібна торгівля (15%). У структурі ВРП відзначається щорічне зростання транспорту і зв'язку: його частка зросла з 11,2% у 2010 році та 14,5% у 2011 р до 15% в 2012 р (рис.1)
Рис.1 Структура ВРП за видами економічної діяльності по Республіці Таджикистан в 2012 р [1].
Щорічна динаміка ВРП Республіки Таджикистан характеризується збільшенням показника (рис.2).
Рис.2 Індекси фізичного обсягу ВРП Республіки Таджикистан [1].
Найбільший внесок у зміну темпів економічного зростання в 2012 р забезпечили такі види діяльності: обробні виробництва (2,8%), оптова та роздрібна торгівля (1,9%), будівництво (0,9%), транспорт і зв'язок (0, 5%).
Економічна безпека регіону залежить від рівня самофінансування і самоокупності території. Рівень самозабезпеченості регіону включає достатню кількість виробничих, трудових і природних ресурсів, розвиненість наукового потенціалу, наявність великих конкурентоспроможних підприємств, продукція яких займає домінуюче становище в масштабі економіки країни.
Зовнішньоекономічні зв'язку, торгове сальдо ввезення-вивезення продукції регіону повинні бути позитивними.
Для проведення самостійної економічної політики, спрямованої на забезпечення економічної безпеки регіону, необхідно умова дозволяють саме забезпечення необхідними ресурсами.
Самофінансування економіки регіону забезпечується через проведення фінансово-кредитної, податкової і цінової політики, встановлення міжбюджетних взаємовідносин з республіканським центром з урахуванням специфіки регіону, розробку ефективних інструментів державного регулювання інвестиційної та інноваційної діяльності, збільшення обсягів конкурентоспроможної експортної продукції, рівня доходів населення.
Механізм залучення іноземних інвестицій повинен сприяти реальному вкладенню іноземних фінансових і матеріальних ресурсів в регіональну економіку, а не створювати умови для скупки за безцінь частини національного багатства.
Самоокупність регіону реалізується через отримання доходу в результаті комерційної діяльності господарюючих суб'єктів регіону.
Підприємства та організації об'єктивно об'єднуються у взаємозалежні господарюючі комплекси з метою забезпечення розширеного відтворювального процесу на основі самоокупності витрат і отримання максимального прибутку.
Для забезпечення економічної безпеки регіону необхідні наступні умови:
1) економічна самостійність;
2) стабільний і стійкий розвиток регіональної економіки;
3) підтримання безперервного зростання регіональної економіки.
Таким чином, економічна безпека включає три найважливіших елементи:
- економічна самостійність, яка виражає ступінь забезпеченості регіону економічними (в першу чергу, фінансовими) ресурсами, що дозволяють проводити самостійну економічну політику, розробку форм і методів управління економічною безпекою;
- стабільне і сталий розвиток регіональної економіки - це здатність економіки регіону протистояти впливам різного характеру, швидкому поверненню в початковий стан або досягати більш високої точки свого розвитку і забезпечувати безперервне розширене відтворення територіально-господарського комплексу;
- безперервне зростання регіональної економіки, який здійснюється на базі використання в економіці прогресивних інновацій, впровадження сучасних форм і методів організації роботи, розробки ефективних інструментів регулювання інвестиційної та інноваційної діяльності, забезпечення безпечного рівня життя населення регіону в цілому.
Відсутність одного з перерахованих умов стає проблемою в забезпеченні економічної безпеки регіону.
Сталий безпечний розвиток регіону передбачає забезпечення внутрішньої і зовнішньої стабільності регіональної системи.
Внутрішня стійкість регіону характеризується розвитком галузей народного господарства, збереженням стабільного позитивного сальдо вивозу-ввозу продукції, забезпеченням зайнятості та відповідного рівня життя населення.
Зовнішня стійкість регіону характеризується стійкістю платіжного балансу регіону, стабільністю позитивного зовнішньоторговельного сальдо, наявністю стабілізаційного фонду. Ефективністю рівноправних відносин між республіканським центром і регіоном в питаннях міжбюджетних взаємовідносин, місце регіону в загальному державному розподілі праці.
На нашу думку, економічна безпека регіону - це здатність регіону протидіяти негативним впливам різного характеру, відновлювати свій територіально-економічний потенціал з мінімальною витратою ресурсів і часу, неухильно підвищувати якості життя населення і забезпечувати розширене відтворення суб'єктів господарювання регіону.
Необхідний особливий підхід до вирішення проблеми безпеки економічного розвитку, пов'язаної зі структурою економіки регіону. Ліквідація старих галузевих структур управління підприємствами, що знаходяться на території регіону, вимагає від регіональних органів влади пошуку нових форм і методів управління кооперацією галузевих і регіональних виробників в єдиній структурі економіки регіону. Освіта на базі такої кооперації великих міжгалузевих комплексів з випуску конкурентоспроможної продукції сприяє підвищенню економічної безпеки регіону.
Таким чином, регіональні органи управління при розробці регіональної економічної політики повинні передбачити заходи державної підтримки розвитку базових секторів економіки, що впливають на економічну безпеку регіону.
Стара модель стійкості базувалася на основі забезпечення локальної стійкості за рахунок досягнення глобальної стійкості макросістем.
Тим самим характеризувалося, що стійкість економіки регіону не так давно визначалася тією функцією, яку вона виконувала в системі територіального поділу праці, і тим самим була похідною від стійкості всієї економіки країни, проте кризові явища останніх років найбільше проявилися в вузькоспеціалізованих багатогалузевих регіонах. Відносно благополучними виявилися регіони з диверсифікованою структурою економіки, більш пристосованою до нових умов.
В цілому, можна виділити наступні проблеми, що стоять перед регіонами в забезпеченні економічної безпеки:
1) подвійне поділ повноважень в економічній площині між республіканським центром і регіонами, особливо в фінансових відносинах з державним бюджетом;
2) відсутність належним чином проведеної структурної перебудови економіки регіону, ідентичною вимогам ринку СОТ і націленої на розвиток конкурентоспроможних базових галузей економіки, що сприяють підвищенню стійкості і безпеки економічного розвитку регіону;
3) залучення джерел інвестицій для структурної перебудови економіки;
4) слабка конкурентоспроможність продукції регіонів, витіснення вітчизняних виробників з внутрішнього ринку в результаті імпорту іноземної продукції, що посилюється зі вступом Таджикистану в СОТ;
5) нерозвиненість ринку інтелектуальної власності;
6) відсутність ринку цінних паперів (фондового ринку);
7) загроза продовольчій безпеці регіону через імпорт дешевших товарів з-за кордону (Китай, Узбекистан);
8) відсутність чітко розробленої системи кількісних цільових індикаторів економічної безпеки регіону на базі сучасної, науково обґрунтованої концепції сталого регіонального розвитку;
9) низька ефективність системи управління економічною безпекою регіону.
Нові підходи у визначенні економічної регіональної політики, розробка ефективних форм і методів управління економічною безпекою регіону, вирішить вище перераховані проблеми.
Пріоритетами регіональної політики щодо забезпечення економічної безпеки повинні стати:
1) проведення інституціональних перетворень, що сприяють координації дій громадських інститутів щодо забезпечення економічної безпеки регіону;
2) формування системи управління економічною безпекою території;
3) розробка державних заходів підтримки розвитку високотехнологічних і конкурентоспроможних базових виробництв і секторів економіки, які сприяють підвищенню економічної безпеки регіону;
4) формування сприятливого інвестиційного клімату, що забезпечує приплив зарубіжних інвестицій;
5) активна соціальна політика, спрямована на зниження майнової диференціації населення регіону;
6) сприяння розвитку інвестиційної активності регіону;
7) розвиток регіонального ринку цінних паперів (фондового ринку);
8) підвищення якості життя населення;
9) проведення структурної перебудови економіки, адекватної вимогам ринку СОТ, що забезпечує розширення виробництва конкурентоспроможної продукції;
10) розвиток зовнішньоекономічної діяльності з країнами Близького і Далекого зарубіжжя;
11) ефективне використання ресурсів регіону;
12) організація навчання кадрів сучасним методам аналізу господарської діяльності підприємства і прийняття управлінських рішень з питань сталого розвитку господарюючих суб'єктів.
Управління безпекою економічного розвитку регіону здійснюється через розробку прогнозів і програм соціально-економічного розвитку. Не менш значущим при цьому є оцінка економічного потенціалу, який є вихідною точкою формування науково-обгрунтованої концепції сталого і безпечного розвитку території.
Важливу роль в розробці програми стійкості економічного розвитку регіону відіграє прогнозування. Воно охоплює різні сфери життя регіону:
демографічну ситуацію, ресурсний потенціал, включаючи природні ресурси, споживчий попит, динаміку виробництва по галузях і районах, результати впровадження інновацій в економіку тощо.
Завершувати прогнозну роботу повинен зведений економічний прогноз, який характеризує в узагальненому вигляді макроекономічну ситуацію в регіоні, темпи і основні пропорції економічного розвитку. Проблема полягає в тому, щоб дати не просту констатацію можливостей майбутнього розвитку, а націлити процедуру прогнозування на вибір обґрунтованого стійкого і безпечного економічного розвитку регіону. З цією метою необхідно сформувати цілісну модель відтворювального процесу економіки регіону і на її основі визначити взаємно збалансовану систему основних параметрів безпечного і сталого економічного розвитку, розробити інструментарій управління економічної безпеки регіону.
