Проблеми з поверненням депозиту. Чи варто судитися з банком?
Останнім часом поширилися проблеми з поверненням банківських вкладів. При цьому, від проблем з поверненням депозитів і грошей з рахунків банки плавно переходять до тимчасової адміністрації та ліквідації.
До процесу проблем з поверненням грошей з банків приєднався і Національний банк України, який ввів обмеження видачі готівки. Так, Національним банком України було видано постанови №328 від 30 травня 2014 , №160 від 3 березня 2015 , Якими запроваджено обмеження щодо сум продажу іноземної валюти, видачі готівки в іноземній валюті з рахунків і видачі готівки в гривні.
Якщо банк відмовляється або намагається затягувати повернення депозиту за договором, термін якого закінчився, то вкладник має право звернутися з вимогою про повернення вкладу та нарахованих відсотків через суд.
Після набрання рішенням суду законної сили воно є обов'язковим для виконання всіма підприємствами, організаціями, установами та їх посадовими особами. За невиконання рішення суду передбачена кримінальна відповідальність. Законом України «Про виконавче провадження» встановлено порядок примусового виконання рішення суду, яким, зокрема, передбачено можливість накладення арешту на майно (в тому числі грошові кошти) боржника в розмірах, необхідних для погашення боргу і витрат по виконанню рішення суду.
Незважаючи на очевидність шляхи вирішення проблем з поверненням депозиту, переважна кількість вкладників зволікає зі зверненням до суду, піддаючись обіцянкам і вмовлянням співробітників банку.
Потрібно мати на увазі, що зволікання зі зверненням до суду збільшує ризик втратити свої гроші назавжди, якщо сума вкладу перевищує гарантований Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) розмір відшкодування.
Так, після введення тимчасової адміністрації, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не проводиться примусове стягнення коштів та звернення стягнення на майно банку, а тому виконавча служба не зможе виконати рішення суду.
Після введення тимчасової адміністрації, відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не проводиться виплата вкладів. При цьому, обмеження, передбачені зазначеною нормою, відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не поширюються на виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, термін яких закінчився, і за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, яка гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті. З метою забезпечення виконання зобов'язань банку, передбачених п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд має право надати банку цільову позику.
Таким чином, фактично після введення тимчасової адміністрації починається відшкодування вкладів фізичних осіб, але в межах сум, гарантованих Фондом. Хоча закон і не обмежує максимальний розмір відшкодування, але на практиці він дорівнює мінімальному, тобто двісті тисяч гривень.
Таким чином, вкладник з сумою депозиту до двохсот тисяч гривень, має всі шанси отримати відшкодування Фонду майже відразу після введення в банку тимчасової адміністрації.
Однак вкладники, які мають на рахунках значні суми коштів, ризикують втратити свої гроші, оскільки вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, потрапляють, відповідно до п. 4, ч. 1, ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в четверту чергу.
На практиці нерідкі випадки, коли працівники банків радять вкладникам з сумами депозитів, які перевищують двісті тисяч гривень, розподілити свій депозит між різними особами на суми, що не перевищують двісті тисяч. При цьому, вкладникам пояснюють, що в разі введення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, вони, внаслідок розподілу депозиту між підставними особами, зможуть отримати відшкодування від Фонду.
При цьому, від вкладників приховують, що Фонд має власну думку, щодо відшкодування депозитів, які раптово виникають в результаті поділу одного великого депозиту між кількома особами. Позиція Фонду щодо відшкодування таких штучно створених депозитів викладена, зокрема, в прес-релізі від 27 січня 2015 року, який розміщений на офіційному сайті .
Після введення тимчасової адміністрації банк очолює уповноважена особа Фонду, яка, в тому числі, виявляє випадки розподілу великих депозитів на кілька дрібних. Надалі Фонд приймає рішення про так званому «тимчасовому блокування коштів» за рахунками фізичних осіб - вкладників.
На практиці це означає, що вкладники, які відкрили свої депозити шляхом поділу великого депозиту, не потраплять до списку осіб, яким виплачується відшкодування.
Кожен з таких штучно створених вкладників, щоб потрапити до переліку осіб, які отримають відшкодування, повинен звернутися в суд з позовом про визнання рішення Фонду про блокування коштів незаконним і зобов'язання включити його в перелік осіб, які мають право на відшкодування вкладу Фондом.
При цьому, необхідно врахувати, що практика вирішення таких позовів неоднозначна, іноді суди відмовляють у задоволенні вимог, це по-перше. По-друге, розгляд справи може тривати не один рік, так як воно має всі шанси бути припиненим у зв'язку з розслідуванням кримінальної справи, накладенням арешту на рахунок позивача, а також пройти всі інстанції. Таким чином, витрати на ведення справи в судах можуть звести нанівець економічний ефект від майбутнього і тільки можливого відшкодування депозитів з коштів Фонду.
Однак витратами на судову тяганину проблеми, які можуть виникнути в результаті штучного створення умов для отримання відшкодування вкладу кошти Фонду, не вичерпуються.
Розміщення грошей від імені інших осіб, з метою штучного створення умов для незаконного отримання відшкодування за рахунок коштів Фонду, вказує на наявність ознак злочину, передбаченого ст. 14, ст. 190 Кримінального кодексу України, тобто приготування до заволодіння коштами Фонду шляхом обману та зловживання довірою.
Таким чином, наважуючись розподілити один великий депозит серед підставних осіб в розрахунку на майбутнє отримання відшкодування від Фонду, необхідно врахувати витрати на захист у кримінальній справі.
Підсумовуючи, хотілося б відзначити, що не варто затягувати з вирішенням проблем і серед варіантів їх вирішення слід вибирати ті, які не суперечать Закону.
Зверніть увагу, що автентичним є тільки український варіант статті.
Сергій Портянко, 2015
на головну сторінку
